пряжка

пря́жка

-и, ж.

Застібка, яка скріплює кінці ременя, пояса і т. ін.

|| Прикраса, оздоба у вигляді такої застібки.

Значення в інших словниках

1. пряжка — пря́жка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пряжка — [пр’ажка] -жкие, д. і м. пр'аз'ц'і, р. мн. -жок  Орфоепічний словник української мови
3. пряжка — Застібка, шпонька, шпеник, чепрага, див. запонка, застіжка, аграф, одіяння  Словник чужослів Павло Штепа
4. пряжка — ПРЯ́ЖКА, и, ж. Застібка, яка скріплює кінці ременя, пояса і т. ін. Грицуня допав-таки кухтик і тріснув його паском по шиї. Пряжка вдарила Грицуня по вусі, а там зараз набіг червоний ґудзь (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. пряжка — ЗА́СТІБКА (пристосування для скріплення чого-небудь — на одязі, взутті, сумках, футлярах і т. ін.), ЗА́ЩІПКА, ПРЯ́ЖКА, ФІ́БУЛА, ЗА́ЩІБКА рідко, ЗА́СТІЖКА рідко, ЗАПО́НА заст., КЛЯ́МРА (КЛЯ́МБРА) діал.  Словник синонімів української мови
6. пряжка — Пряжка, -ки ж. Пряжка. Шух. І. 290. Ходила в черевиках з жовтими пряжками, — тепер хожу по морозу білими ніжками. Гол. Од. 25. Нема ні в кім правди, тільки в реміннім поясі та в залізні прязці. Ном. № 2578, стр. 285.  Словник української мови Грінченка