прямцем
прямце́м
присл., розм.
1》 Навпростець, напрямки.
2》 Рівно, прямо, випроставшись.
Поставило прямцем кого безос. — хтось остовпів.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипрямце́м
присл., розм.
1》 Навпростець, напрямки.
2》 Рівно, прямо, випроставшись.
Поставило прямцем кого безос. — хтось остовпів.
Великий тлумачний словник сучасної української мови