пугало

пу́гало

-а, с., розм.

Те саме, що опудало.

|| перен. Той (те), хто (що) лякає кого-небудь, викликає страх.

Значення в інших словниках

1. пугало — пу́гало 1 іменник середнього роду опудало — подоба людської постаті з накинутого на хрестовину або начиненого соломою старого одягу, яку ставлять у садках і на городах для відстрашування птахів розм.  Орфографічний словник української мови
2. пугало — див. чучело  Словник чужослів Павло Штепа
3. пугало — ПУ́ГАЛО, а, с., розм. Те саме, що опу́дало. Вона не схожа була на людину, а на пугало, що ставлять добрі хазяйки на своїх городах од горобців (Панас Мирний); * У порівн. [Дранко:] А ви чого там маячите, як пугало? [Кукса:] Та сказали діти, що десь пожежа!...  Словник української мови у 20 томах