пускатися

пуска́тися

-аюся, -аєшся, недок., пуститися, пущуся, пустишся, док.

1》 часто у сполуч. зі сл. у дорогу, у мандри і т. ін. Вирушати куди-небудь.

|| Починати швидко йти, бігти, пливти в певному напрямку або певним чином. Пускатися на дно.

2》 у сполуч. з інфін., у що, розм. Починати робити що-небудь.

|| у що, на що, у сполуч. з ім., що означають дію. Здійснювати щось; удаватися, звертатися до чого-небудь. Пускатися на хитрощі.

3》 розм. Починати падати, литися (перев. про опади).

|| Текти, сочитися (про сльози, кров і т. ін.).

4》 розм. Починати рости, проростати (про рослини).

5》 кого, чого, розм. Залишати, кидати кого-, що-небудь.

6》 на що, у що і без додатка, розм. Забувати правила поведінки, моральні засади тощо.

7》 тільки недок. Пас. до пускати.

Значення в інших словниках

1. пускатися — пуска́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пускатися — (іти) починати; (на дно) іти; (на що) вдаватися до чого <н. на хитрощі>; (у спогади) вдарятися; (у мандри) вирушати; (на пси) сходити; дк. ПУСТИТИСЯ (йти) почати; (на що) піти, наважитися' вдатися до чого; (- кущ) вирости; (берега) ІД. занедбати <�попустити> себе.  Словник синонімів Караванського
3. пускатися — ПУСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПУСТИ́ТИСЯ, пущу́ся, пу́стишся, док. 1. часто у сполуч. зі сл. у дорогу, у мандри і т. ін. Вирушати куди-небудь. Прощай, мій покою, пускаюсь у море! (Є. Гребінка); – А гетьман?...  Словник української мови у 20 томах
4. пускатися — пуска́тися бути невірним, зраджувати; жити розпусно (ср)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. пускатися — пуска́тися / пусти́тися бе́рега. 1. Занедбуючи себе, порушувати загальноприйнятні норми моралі, суспільної поведінки. Володю не цікавлять події в інтернаті й труднощі Ліди. Йому видно одне: вона мало буває вдома.  Фразеологічний словник української мови
6. пускатися — ПРОРОСТА́ТИ (про рослини — пускати паростки), ПОРОСТА́ТИ, ПА́РОСТИТИСЯ, КІ́ЛЬЧИТИСЯ, НАКІ́ЛЬЧУВАТИСЯ, ПУСКА́ТИСЯ розм., КЛЮ́ЧИТИСЯ діал., ЗУ́БИТИСЯ діал., НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови