підводити

підво́дити

-джу, -диш, недок., підвести, -еду, -едеш; мин. ч. підвів, -вела, -вело; док., перех.

1》 Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось.

|| За допомогою механізму, пристрою і т. ін. наближати до чого-небудь (машину, судно і т. ін.).

|| Спрямовуючи, наближати що-небудь до когось, чогось.

|| у сполуч. зі сл. вода, газ і т. ін. Споруджуючи спеціальний провід, сполучати його з чим-небудь.

|| перен., у сполуч. зі сл. розмова, мова. Спрямовувати розмову, наближати її до бажаного кінця, результату.

|| перен. Готувати кого-небудь до сприйняття певної думки, виконання певних дій і т. ін.; бути причиною такої підготовки.

|| діал. Проводжати.

2》 на що, до чого і без додатка, перен. Схиляти, штовхати кого-небудь на якісь учинки, перев. негативні; підбивати. Підвести на гріх.

3》 Не виконувати потрібного, необхідного і т. ін., шкодячи чому-небудь, дошкуляючи комусь.

|| Переставати виконувати певні функції, порушувати правильний ритм роботи (про машини, механізми).

|| Не дотримуючись яких-небудь норм, правил, принципів, порушувати вірність чомусь.

|| Бути причиною невдачі, небажаного повороту справ і т. ін.

|| Заплутувати в сприйнятті, розумінні; вводити в оману, обманювати.

|| Не виправдовувати довір'я, сподівань; зраджувати.

|| Притуплюватися (про пам'ять, слух, зір і т. ін.).

|| Не відповідати бажаному.

4》 Поміщати що-небудь під чимось, нижче від чогось.

|| Спрямовувати що-небудь у нижню частину предмета.

|| у сполуч. зі сл. фундамент. Будувати фундамент.

|| під що, перен. Піддавати кого-небудь, якійсь дії, впливу.

|| перен., у сполуч. зі сл. база, ґрунт. Створювати основу, передумови розвитку або існування чого-небудь.

5》 Робити кольорову смугу по низу стіни в хаті з долівкою; іншим кольором мастити призьбу, припічок і т. ін.

6》 Підраховуючи, робити підсумок. Підводити підсумок.

7》 Переміщати, піднімати що-небудь знизу вгору, у вище положення.

|| Переміщаючи з опущеного або звичайного положення, піднімати чи спрямовувати догори (руку, голову і т. ін.).

|| Вирізнятися висотою, підноситися чим-небудь, міститися над чимось; височіти. Підводити голову.

8》 Допомагати кому-небудь встати, піднятися.

|| Ставити те, що повалене.

|| Примушувати кого-, що-небудь встати, піднятися.

9》 Споруджувати які-небудь будови; будувати. Підводити з руїн.

10》 безос., у сполуч. зі сл. живіт, черево. Втягуватися всередину, підбиратися.

|| перен. Відчувати голод.

Значення в інших словниках

1. підводити — (допомагати встати) піднімати, (будівлю) зводити, будувати.  Словник синонімів Полюги
2. підводити — підво́дити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. підводити — (куди) вести, наближати, спрямовувати; (воду) підключати; (на гріх) штовхати, схиляти до; (голову) ПІДІЙМАТИ, (руку) підносити, (на ноги) ставити; (на що) ПІДБУРЮВАТИ; (під критику) піддавати чому; П. не виправдувати сподівань; зраджувати надії...  Словник синонімів Караванського
4. підводити — див. будувати; підбурювати  Словник синонімів Вусика
5. підводити — ПІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. підві́в, вела́, ло́; док., кого, що. 1. Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось.  Словник української мови у 20 томах
6. підводити — ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. (Жінка:) Моє найменше (дитя) лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу (підводжу) (Леся Українка). підвести́ / підво́дити під дурно́го ха́ту кого.  Фразеологічний словник української мови
7. підводити — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
8. підводити — Підво́дити, -во́джу, -во́диш; підво́дь, -во́дьте; підвести́, -веду́, -веде́ш; -ві́в, -вела́; -вели́; підві́вши; підведи́, -ді́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. підводити — ПІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. підві́в, вела́, ло́; док., перех. 1. Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось.  Словник української мови в 11 томах
10. підводити — Підво́дити, -джу, -диш сов. в. підве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Подводить, подвести. Кобзу підвели йк дубу і поставили під гіллею. Стор. МПр. 105. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. Греб. 386. 2) Проводить, провести.  Словник української мови Грінченка