підвозити

підво́зити

-ожу, -озиш, недок., підвезти, -зу, -зеш; мин. ч. підвіз, -везла, -везло; док., перех.

1》 Везти, довозити до певного місця, пункту яким-небудь транспортом когось, щось.

|| Доставляти, привозити який-небудь вантаж до якогось місця, пункту.

|| Везти кого-небудь якийсь час, попутно.

|| із запереч. не. Не мати сили, не спромогтися везти кого-, що-небудь.

2》 Доставляти, додаючи до привезеного.

3》 тільки док., неперех., безос., кому, розм. Те саме, що повезти 2).

Значення в інших словниках

1. підвозити — підво́зити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підвозити — (куди) везти, довозити, завозити, привозити.  Словник синонімів Караванського
3. підвозити — див. щастити  Словник синонімів Вусика
4. підвозити — ПІДВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПІДВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. підві́з, везла́, везло́; док., кого, що. 1. Везти, довозити до певного місця, пункту яким-небудь транспортом когось, щось.  Словник української мови у 20 томах
5. підвозити — ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОСТАЧА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ діал., ДОСТАРЧА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. підвозити — Підво́зити, -во́жу, -во́зиш; -во́зь, -во́зьте; підвезти́, -везу́, -зе́ш; підві́з, -везла́, -везли́; підві́зши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. підвозити — ПІДВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ПІДВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. підві́з, везла́, ло́; док., перех. 1. Везти, довозити до певного місця, пункту яким-небудь транспортом когось, щось.  Словник української мови в 11 томах
8. підвозити — Підво́зити, -жу, -зиш сов. в. підве́зти́, -зу, -зеш, гл. 1) Подвозить, подвести. Чого ж ти так далеко став? Підвозь ближче! 3) Провозить, провезти по пути. Сідай же, я тебе підвезу. Грин. І. 71.  Словник української мови Грінченка