піддашшя

підда́шшя

-я, с.

1》 Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди і т. ін.; навіс.

2》 Крита прибудова з площадкою та східцями, ґанок біля входу в будинок.

3》 Виступ, карниз якої-небудь покрівлі.

4》 діал. Горище.

Значення в інших словниках

1. піддашшя — підда́шшя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. піддашшя — Ґанок, піддашок; (накриття) ПОВІТКА, (на 4-х стовпах) оборіг.  Словник синонімів Караванського
3. піддашшя — [п'ід:аш':а] -ш':а  Орфоепічний словник української мови
4. піддашшя — ПІДДА́ШШЯ, я, с. 1. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди і т. ін.; навіс. На піддашшю корчми, підпертому шістьма голими дерев'яними стовпами, ходив Абрамко з люлькою в зубах (Н.  Словник української мови у 20 томах
5. піддашшя — ГОРИ́ЩЕ (приміщення між стелею й покрівлею), ПІДДА́ШШЯ розм., ПІД діал., СТРИХ діал., ГОРА́ діал., ПО́ДРА (ПО́ДРЯ) діал. Він заклопотано позирав на піддашшя: там, на горищі,.. кублилися його голуби (Ю.  Словник синонімів української мови
6. піддашшя — Підда́шшя, -шшя, -шшю, -шшям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. піддашшя — ПІДДА́ШШЯ, я, с. 1. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди і т. ін.; навіс. На піддашшю корчми, підпертому шістьма голими дерев’яними стовпами, ходив Абрамко з люлькою в зубах (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. піддашшя — Піддашшя, -шя с. = піддашок. Гол. IV. 353. Шух. І. 105, 187. Гучно, гучно у світлиці батьки розмовляють; любо їх сини Настусю в піддашші вітають. К. Досв. 99.  Словник української мови Грінченка