підколювати

підко́лювати

-юю, -юєш, недок., підколоти, -колю, -колеш, док., перех.

1》 Прикріплювати, приколюючи одне до одного або до чого-небудь.

2》 розм. Ранити себе, наколовшись на що-небудь. Підколоти ногу.

|| Колючи чим-небудь, убивати або ранити кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. підколювати — підко́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підколювати — див. колоти; насміхатися  Словник синонімів Вусика
3. підколювати — ПІДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОЛО́ТИ, колю,́ ко́леш, док., кого, що. 1. Прикріплювати, приколюючи одне до одного або до чого-небудь. Підколоти довідку до справи; // перен., розм. Уражати кого-небудь їдким словом, гострим зауваженням або натяком.  Словник української мови у 20 томах
4. підколювати — Юю, -юєш, недок., підколоти, -лю, -леш, док. Насміхатись. Чому підколюєш людей? (Молоко). Що ж, Євцю, заздрю тобі, сам би з задоволенням поїхав, тільки щось заміж ніхто не бере, — підколював він (І. Карпа). Підколюємо старого стосовно його сусідки Ганни, яку першою тут побачили (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
5. підколювати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
6. підколювати — ПІДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОЛО́ТИ, колю,́ ко́леш, док., перех. 1. Прикріплювати, приколюючи одне до одного або до чого-небудь. Підколоти довідку до справи; // перен., розм. Уражати кого-небудь їдким словом, гострим зауваженням або натяком.  Словник української мови в 11 томах
7. підколювати — Підко́лювати, -люю, -єш сов. в. підколоти, -лю, -леш, гл. — ногу. Укалывать, уколоть, вогнать занозу. Оце бігла та так терниною ногу підколола. Очерет ноги підколює. ЗОЮР. II. 26.  Словник української мови Грінченка