підлітати

підліта́ти

-аю, -аєш, недок., підлетіти, -ечу, -етиш, док.

1》 Летячи, наближатися до кого-, чого-небудь, потрапляти кудись.

2》 перен., розм. Швидко підходити, підбігати до кого-, чого-небудь.

|| Швидко під'їжджати до кого-, чого-небудь.

3》 перев. у сполуч. зі сл. вгору, догори, високо і т. ін. Підійматися вгору на крилах, злітати або летіти трохи, невелику відстань.

|| Підійматися вгору під дією якої-небудь сили, поштовху знизу.

|| Підстрибувати вгору від поштовхів, струсів (звичайно під час їзди або якогось переміщення).

4》 У процесі пересування час від часу летіти (про птахів).

Значення в інших словниках

1. підлітати — підліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підлітати — див. літати  Словник синонімів Вусика
3. підлітати — ПІДЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Летячи, наближатися до кого-, чого-небудь, потрапляти кудись. Ворона з ланцюжком спускалася недалеко землі, а потім підлетіла вже без ланцюжка (І.  Словник української мови у 20 томах
4. підлітати — ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. — Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити.  Словник синонімів української мови
5. підлітати — ПІДЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Летячи, наближатися до кого-, чого-небудь, потрапляти кудись. Ворона з ланцюжком спускалася недалеко землі, а потім підлетіла вже без ланцюжка (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. підлітати — Підліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. підлеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. 1) Подлетать, подлетѣть. Підлетіла ластівонька до свого гнізда. 2) Подниматься, подняться въ воздухъ. Знявся орел і високо-високо вгору підлетів. До сонця а ні підійти, а ні підлетіти не можна.  Словник української мови Грінченка