підлітати

ПІДЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.

1. Летячи, наближатися до кого-, чого-небудь, потрапляти кудись.

Ворона з ланцюжком спускалася недалеко землі, а потім підлетіла вже без ланцюжка (І. Франко);

От підлетів горобчик до нього [бузька] та й каже несміло: – Пане, навчіть мене розуму (Леся Українка);

Подобалось мені тільки те, як на Яві влаштовано аеродром. Коли підлітаєш, сонце вже сяде за Суматру. На крилах червоніє пурпур неба (Ю. Яновський).

2. перен., розм. Швидко підходити, підбігати до кого-, чого-небудь.

Після кожного “вальчика” [вальсу] Зоня так зграбно підлітала до бабуні, щоб поцілувати її в плече (Леся Українка);

Та на цю хвилину саме підлітає вістовий, і гребе під ним ногами, і не встоїть вороний... (С. Голованівський);

// Швидко під'їжджати до кого-, чого-небудь.

До .. току мчить автомашина, підлітає до наповнених зерном мішків і зупиняється (І. Цюпа);

Катер підлетів до Графської пристані і розвернувся (В. Кучер).

3. перев. у сполуч. зі сл. вгору, догори, високо і т. ін. Підійматися вгору на крилах, злітати або летіти трохи, невелику відстань.

Раптом один з хлоп'ят гукнув: – Хлопці, перепелятко впіймав! Вже трохи й підлітає (О. Копиленко);

Барвисті метелики витанцьовували, то підлітаючи вгору, то припадаючи до землі (П. Кочура);

Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись .. А й невелика, бачся, штука, – Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду (Л. Глібов);

Орел змахнув ще сильніше широкими крилами і підлетів ще вище (О. Іваненко);

Перепели так понаїдалися, що вже й не підлетять (з газ.);

// Підійматися вгору під дією якої-небудь сили, поштовху знизу.

Рудий вовняний м'яч підлітав угору, а малеча, мов заведена, то бігла до нього, то розбігалася (М. Стельмах);

Підлітає земля за розривами мін (С. Голованівський);

// Підстрибувати вгору від поштовхів, струсів (звичайно під час їзди або якогось переміщення).

Клим не міг відчепитися від свого напарника, який обняв дерев'яну шию коня.., то підлітаючи високо вгору, то падаючи вниз (Я. Гримайло).

4. У процесі пересування час від часу летіти (про птахів).

Дрозд то підбігає, то підлітає, а все далі та далі, а баба все за ним та за ним (І. Франко);

Врешті удуд прилетів, Шкутильгає, підлітає (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. підлітати — підліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підлітати — див. літати  Словник синонімів Вусика
3. підлітати — -аю, -аєш, недок., підлетіти, -ечу, -етиш, док. 1》 Летячи, наближатися до кого-, чого-небудь, потрапляти кудись. 2》 перен., розм. Швидко підходити, підбігати до кого-, чого-небудь. || Швидко під'їжджати до кого-, чого-небудь. 3》 перев. у сполуч. зі сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підлітати — ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. — Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити.  Словник синонімів української мови
5. підлітати — ПІДЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Летячи, наближатися до кого-, чого-небудь, потрапляти кудись. Ворона з ланцюжком спускалася недалеко землі, а потім підлетіла вже без ланцюжка (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. підлітати — Підліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. підлеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. 1) Подлетать, подлетѣть. Підлетіла ластівонька до свого гнізда. 2) Подниматься, подняться въ воздухъ. Знявся орел і високо-високо вгору підлетів. До сонця а ні підійти, а ні підлетіти не можна.  Словник української мови Грінченка