підпомічники

підпомічники́

-ів, мн.

Незаможна, позбавлена козацьких привілеїв частина українського козацтва у 18 ст., яка виконувала такі самі повинності, як і посполиті, але вдвоє менші.

Значення в інших словниках

1. підпомічники — ПІДПОМІЧНИКИ́, ів, мн. (одн. підпомічни́к, а, ч.), іст. Незаможна категорія українського козацтва XVIII століття, що була неспроможна відбувати військову службу за свій рахунок.  Словник української мови у 20 томах
2. підпомічники — Категорія незаможних козаків у XVII-XVIII ст., неспроможних власним коштом відбувати військову службу, позбавлених козацьких привілеїв, змушених відробляти дещо зменшений обсяг селянських повинностей.  Універсальний словник-енциклопедія