пікетник

піке́тник

-а, ч.

Особа, що входить до складу пікету (див. пікет I).

Значення в інших словниках

1. пікетник — піке́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пікетник — ПІКЕ́ТНИК, а, ч. Особа, що входить у склад пікету (див. піке́т¹). Пікетник віддав офіцерові честь (З. Тулуб); Демонтажники .. стояли .. перед заводською брамою і пересміювалися із заводськими пікетниками (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
3. пікетник — ПІКЕ́ТНИК, а, ч. Особа, що входить у склад пікету ( див. пікет¹). Пікетник віддав офіцерові честь (Тулуб, В степу.., 1964, 92); Демонтажники.. стояли.. перед заводською брамою і пересміювалися із заводськими пікетниками (Смолич, V, 1959, 610).  Словник української мови в 11 томах