піон

піо́н

-а, ч.

Те саме, що пі-мезон.

Значення в інших словниках

1. піон — пю́н шнур із тягарем на кінці, що вказує прямовисний напрям (ст): Спочатку Михайло був під рукою старого, мішав вапно, носив на козлі цеглу, а потім помалу навчився цеглу класти на мур, вирівнюючи “під піон”. З того піона старі мулярі сміялися.  Лексикон львівський: поважно і на жарт