Великий тлумачний словник сучасної мови

ревучий

реву́чий

-а, -е.

Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. ревучий — реву́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. ревучий — РЕВУ́ЧИЙ, а, е. Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.). Тепер Сеспель опинився в перших рядах, йому здавалось, що хвилина – і він ось-ось залишиться віч-на-віч з отим розлюченим ревучим страховиськом [бугаєм] (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  3. ревучий — Реву́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ревучий — РЕВУ́ЧИЙ, а, е. Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.). Тепер Сеспель опинився в перших рядах, йому здавалось, що хвилина — і він ось-ось залишиться віч-на-віч з отим розлюченим ревучим страховиськом [бугаєм] (Збан.  Словник української мови в 11 томах
  5. ревучий — Ревучий, -а, -е Ревучій. По колізеї ревучим громом пронеслась і стихла буря. Шевч. 614. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні, було чути, як реве ревучий. Шевч. 666.  Словник української мови Грінченка