Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
ревучий —
реву́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
ревучий —
РЕВУ́ЧИЙ, а, е. Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.). Тепер Сеспель опинився в перших рядах, йому здавалось, що хвилина – і він ось-ось залишиться віч-на-віч з отим розлюченим ревучим страховиськом [бугаєм] (Ю.
Словник української мови у 20 томах
ревучий —
Реву́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ревучий —
РЕВУ́ЧИЙ, а, е. Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.). Тепер Сеспель опинився в перших рядах, йому здавалось, що хвилина — і він ось-ось залишиться віч-на-віч з отим розлюченим ревучим страховиськом [бугаєм] (Збан.
Словник української мови в 11 томах
ревучий —
Ревучий, -а, -е Ревучій. По колізеї ревучим громом пронеслась і стихла буря. Шевч. 614. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні, було чути, як реве ревучий. Шевч. 666.
Словник української мови Грінченка