рецидивний

рециди́вний

-а, -е.

Стос. до рецидиву. Рецидивна злочинність.

Значення в інших словниках

1. рецидивний — рециди́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. рецидивний — [реициедиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. рецидивний — РЕЦИДИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до рецидиву. Найскладнішим і найвідповідальнішим завданням адміністративних органів є попередження рецидивної злочинності і злочинності неповнолітніх (з публіц. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. рецидивний — РЕЦИДИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до рецидиву. Найскладнішим і найвідповідальнішим завданням адміністративних органів є попередження рецидивної злочинності і злочинності неповнолітніх (Ком. Укр., 9, 1966, 22).  Словник української мови в 11 томах