родовий

родо́вий

-ова, -ове.

1》 Який існував під час життя людей родами (у 1 знач.).

2》 Прикм. до рід 2).

|| Який належить родові, переходить від покоління до покоління; спадкоємний.

|| Який передається спадково; спадковий (про фізичні та духовні якості).

|| Який засвідчує належність кого-небудь до певного роду.

|| Пов'язаний із належністю до певного роду.

3》 Який служить для розрізнення роду (у 6 знач.).

Родовий відмінок грам. — відмінок, що відповідає на питання: кого? чого?

Значення в інших словниках

1. родовий — родо́ви́й прикметник від: рід родови́й прикметник від: ро́ди  Орфографічний словник української мови
2. родовий — (герб) предківський, прадідній; (дім) спадковий, успадкований, дідизний.  Словник синонімів Караванського
3. родовий — див. фамільний  Словник синонімів Вусика
4. родовий — [родовией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і і [родовий] м. (на) -вому/-доув'ім, мн. -доув'і (від рід)  Орфоепічний словник української мови
5. родовий — РОДОВИ́Й, а́, е́. Стос. до родів. Хвороби, які спостерігаються в дитини у віці до 3 тижнів, називаються хворобами новонароджених .. Такі є, наприклад, захворювання пуповини, .. різні родові травми (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. родовий — СПАДКО́ВИЙ (про фізичні й духовні якості — який передається наступним поколінням), ВРО́ДЖЕНИЙ, РОДОВИ́Й, РОДИ́ННИЙ, ФАМІ́ЛЬНИЙ заст., ФАМІЛІ́ЙНИЙ заст., діал. — Щоправда, характер поганий. Але ж, батеньку мій, усім не догодиш!..  Словник синонімів української мови
7. родовий — Родови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. родовий — РОДО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́. 1. Який існував під час життя людей родами (у 1 знач.). Первісна дородова община змінилася більш високою формою організації суспільства — родовим ладом (Іст.  Словник української мови в 11 томах