розбещувач

розбе́щувач

-а, ч.

Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь.

Значення в інших словниках

1. розбещувач — розбе́щувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розбещувач — див. звабник; розпусник  Словник синонімів Вусика
3. розбещувач — РОЗБЕ́ЩУВАЧ, а, ч. Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. розбещувач — РОЗБЕ́ЩУВАЧ, а, ч. Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь. В буржуазних країнах кіно часто виступає носієм неправди, зовсім не безневинних обдурювань, якоїсь міщанської втіхи, а то й зовсім активним розбещувачем моралі (Ком. Укр., 10, 1965, 59).  Словник української мови в 11 томах