розбещувач
РОЗБЕ́ЩУВАЧ, а, ч. Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь.
В буржуазних країнах кіно часто виступає носієм неправди, зовсім не безневинних обдурювань, якоїсь міщанської втіхи, а то й зовсім активним розбещувачем моралі (Ком. Укр., 10, 1965, 59).
Словник української мови (СУМ-11)