1. Словник української мови в 11 томах

розбещувач

РОЗБЕ́ЩУВАЧ, а, ч. Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь.

В буржуазних країнах кіно часто виступає носієм неправди, зовсім не безневинних обдурювань, якоїсь міщанської втіхи, а то й зовсім активним розбещувачем моралі (Ком. Укр., 10, 1965, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбещувач — розбе́щувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розбещувач — див. звабник; розпусник Словник синонімів Вусика
  3. розбещувач — -а, ч. Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбещувач — РОЗБЕ́ЩУВАЧ, а, ч. Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах