розбещувач
розбе́щувач
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбещувач — див. звабник; розпусник Словник синонімів Вусика
- розбещувач — -а, ч. Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбещувач — РОЗБЕ́ЩУВАЧ, а, ч. Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
- розбещувач — РОЗБЕ́ЩУВАЧ, а, ч. Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь. В буржуазних країнах кіно часто виступає носієм неправди, зовсім не безневинних обдурювань, якоїсь міщанської втіхи, а то й зовсім активним розбещувачем моралі (Ком. Укр., 10, 1965, 59). Словник української мови в 11 томах