розбивка

розби́вка

-и, ж.

1》 розм. Дія за знач. розбити, розбивати 11-13).

2》 спец. Планування на місцевості якої-небудь споруди.

3》 друк. Рідше від звичайного розташування літер у слові для вирізнення його у тексті.

Значення в інших словниках

1. розбивка — розби́вка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розбивка — РОЗБИ́ВКА, и, ж., розм., полігр. Рідше від звичайного розташування літер у слові для виділення його у тексті; розрядка.  Словник української мови у 20 томах
3. розбивка — РОЗБИ́ВКА, и, ж. 1. розм. Дія за знач. розби́ти, розбива́ти 11-13. При садінні садів на великих площах трудомістким процесом є внутріквартальна розбивка ділянок (Хлібороб Укр., 12, 1966, 17). 2. спец. Планування на місцевості якої-небудь споруди.  Словник української мови в 11 томах