розбивка

РОЗБИ́ВКА, и, ж.

1. розм. Дія за знач. розби́ти, розбива́ти 11-13.

При садінні садів на великих площах трудомістким процесом є внутріквартальна розбивка ділянок (Хлібороб Укр., 12, 1966, 17).

2. спец. Планування на місцевості якої-небудь споруди.

Він без зайвих слів узявся робити розбивку майбутнього приміщення (Чорн., Потік.., 1956, 389);

Нам, будівельникам, лише наказано зробити детальну розбивку основних і допоміжних розподільних ариків (Ле, В снопі.., 1960, 343);

Я розподілив людей, дав усім завдання, зробив розбивку фундаменту під будинок і намети (Хор., Ковила, 1960, 61).

3. друк. Рідше від звичайного розташування літер у слові для виділення його у тексті.

Значення в інших словниках

1. розбивка — розби́вка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розбивка — -и, ж. 1》 розм. Дія за знач. розбити, розбивати 11-13). 2》 спец. Планування на місцевості якої-небудь споруди. 3》 друк. Рідше від звичайного розташування літер у слові для вирізнення його у тексті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбивка — РОЗБИ́ВКА, и, ж., розм., полігр. Рідше від звичайного розташування літер у слові для виділення його у тексті; розрядка.  Словник української мови у 20 томах