Значення в інших словниках
-
розбудити —
розбуди́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
розбудити —
[розбудитие] -уджу, роузбудиеш; нак. -ди, -д'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
розбудити —
РОЗБУДИ́ТИ див. розбу́джувати.
Словник української мови у 20 томах
-
розбудити —
розбу́джувати / розбуди́ти зві́ра в кому. Сприяти прояву первісних, грубих, жорстоких, хижацьких інстинктів. Запах свіжої крові подіяв на худобу зовсім разюче, розбудив у сумирних волах диких, роз’ярених звірів (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мови
-
розбудити —
РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
розбудити —
Розбуди́ти, -буджу́, -бу́диш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розбудити —
РОЗБУДИ́ТИ див. розбу́джувати.
Словник української мови в 11 томах
-
розбудити —
Розбудити, -ся см. розбужати, -ся.
Словник української мови Грінченка