розбуртовувати

розбурто́вувати

-ую, -уєш, недок., розбуртувати, -ую, -уєш, док., перех., с. г.

Забирати що-небудь з буртів.

Значення в інших словниках

1. розбуртовувати — розбурто́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбуртовувати — РОЗБУРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБУРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, с. г. Забирати що-небудь з буртів. Наприкінці березня або на початку квітня коренеплоди в день їх садіння розбуртовують і провадять ще один добір за розміром та формою (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. розбуртовувати — РОЗБУРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБУРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., с. г. Забирати що-небудь з буртів. Наприкінці березня або на початку квітня коренеплоди в день їх садіння розбуртовують і провадять ще один добір за розміром та формою (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 298).  Словник української мови в 11 томах