розбуятися

розбуя́тися

-яється, док.

1》 розм., рідко. Те саме, що розбушуватися 2).

2》 Стати бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.).

3》 Пишно розростися.

Значення в інших словниках

1. розбуятися — розбуя́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбуятися — РОЗБУЯ́ТИСЯ, я́ється, док. 1. розм., рідко. Те саме, що розбушува́тися 2. Розбуялась досадонька з вогнем на просторі, розсипала палкі іскри, мов яснії зорі (Леся Українка); Поволі в ньому розбуялося почуття господаря землі...  Словник української мови у 20 томах
3. розбуятися — РОЗБУШУВА́ТИСЯ (почати поводити себе нестримно, виявляючи гнів, роздратування), РОЗХОДИ́ТИСЯ, РОЗБУЯ́ТИСЯ розм. — Васю! Ви мене пожалійте. Я не можу порушувати порядку. Тоді й інші хворі розбушуються, і їх пускай по місту гуляти (А.  Словник синонімів української мови
4. розбуятися — РОЗБУЯ́ТИСЯ, я́ється, док. 1. розм., рідко. Те саме, що розбушува́тися 2. Розбуялась досадонька з вогнем на просторі, розсипала палкі іскри, мов яснії зорі (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. розбуятися — Розбуятися, -яюся, -єшся гл. Разбуяниться, разбушеваться. Розбуялась ворожнета, голову воздвигла. К. Псал. 192.  Словник української мови Грінченка