розбіг

ро́збіг

-у, ч.

1》 Біг зі швидкістю, що поступово збільшується.

З розбігу — а) поступово збільшуючи швидкість під час бігу; розбігшись; б) не встигнувши зупинитися після бігу.

2》 Рух (машин, механізмів і т. ін.) з поступовим збільшенням, наростанням швидкості.

3》 Дія за знач. розбігтися і розбігатися 1), 5), 7).

4》 Те, що простягається далеко вперед.

5》 Контури, обриси чого-небудь у вигляді ліній, що розходяться в різні боки.

Значення в інших словниках

1. розбіг — ро́збі́г іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розбіг — [розб'іг і роузб’іг] -гу, м. (на) -гу, мн. -гие, -г'іў  Орфоепічний словник української мови
3. розбіг — РОЗБІ́Г, у, ч. 1. Біг з швидкістю, що поступово збільшується. Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Г. Хоткевич); Футболіст почав розбіг; // перен.  Словник української мови у 20 томах
4. розбіг — РОЗГІ́Н (рух з поступово збільшуваною швидкістю), РО́ЗБІ́Г. Апарат цей здіймається стрімко вгору, йому не потрібно місця для розгону (О. Донченко); Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Г. Хоткевич).  Словник синонімів української мови
5. розбіг — РО́ЗБІ́Г, у, ч. 1. Біг з швидкістю, що поступово збільшується. Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою (Хотк., Довбуш, 1965, 74); Футболіст почав розбіг; // перен.  Словник української мови в 11 томах