Великий тлумачний словник сучасної мови

розважальник

розважа́льник

-а, ч.

Той, хто розважає, звеселяє кого-небудь; жартун, витівник.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розважальник — розважа́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. розважальник — РОЗВАЖА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто розважає, звеселяє кого-небудь; жартун, витівник. Свіфта водночас вважали художником-просвітителем – і войовничим антиінтелектуалістом; борцем за поліпшення життя людства – і лютим людиноненависником; дидактиком – і розважальником (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  3. розважальник — РОЗВАЖА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто розважає, звеселяє кого-небудь; жартун, витівник. Свіфта водночас вважали художником-просвітителем — і войовничим антиінтелектуалістом; борцем за поліпшення життя людства — і лютим людиноненависником; дидактиком — і розважальником (Рад. літ-во, 5, 1968, 61).  Словник української мови в 11 томах