розв'ючувати

розв'ю́чувати

-ую, -уєш, недок., розв'ючити, -чу, -чиш, док., перех.

Звільняти (тварину) від в'юків, вантажу.

Значення в інших словниках

1. розв'ючувати — розв'ю́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розв'ючувати — [роузвйучуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
3. розв'ючувати — РОЗВ'Ю́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВ'Ю́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого. Звільняти (перев. тварину) від в'юків, вантажу. Білий чоловік із сачком і гвинтівкою .. не поспішає до намету. Він розв'ючує тварин і блискучими, аж ніби хворобливими очима оглядає горизонт (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах