розгадник

розга́дник

-а, ч.

Той, хто вміє розгадувати що-небудь.

Значення в інших словниках

1. розгадник — розга́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розгадник — РОЗГА́ДНИК, а, ч. Той, хто вміє розгадувати що-небудь. Розгадник кросвордів.  Словник української мови у 20 томах
3. розгадник — ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКО розм., УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО) розм. Відгадувач думок; Відгадник таємниць. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).  Словник синонімів української мови
4. розгадник — РОЗГА́ДНИК, а, ч. Той, хто уміє розгадувати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах