РОЗГА́ДНИК, а, ч. Той, хто уміє розгадувати що-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
розгадник —
розга́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
розгадник —
-а, ч. Той, хто вміє розгадувати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розгадник —
РОЗГА́ДНИК, а, ч. Той, хто вміє розгадувати що-небудь. Розгадник кросвордів.
Словник української мови у 20 томах
розгадник —
ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКО розм., УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО) розм. Відгадувач думок; Відгадник таємниць. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).
Словник синонімів української мови