розгадка

РОЗГА́ДКА, и, ж.

1. Пояснення яких-небудь таємних, загадкових явищ і т. ін.

«Венера-2» і «Венера-3» успішно завершили свій багатоденний політ до сусідньої, найближчої до Землі планети, наблизили розгадку її таємниць (Наука.., 5, 1966, 15).

◊ Шука́ти (знахо́дити і т. ін.) розга́дку яку, чого — встановлювати причину, що породжує яке-небудь явище, зумовлює чиїсь вчинки, дії.

Він хитався і божевільним оком шукав страшної розгадки на сірих обличчях, що живим муром нахилились з обох боків (Коцюб., II, 1955, 100);

Спершись одною рукою на поручні, він звузив очі й бігав ними по натовпу, шукаючи розгадки такого багатолюдного візиту (Кир., Вибр., 1960, 259).

2. Відповідь на щось загадане (кросворд, ребус, загадку і т. ін.).

Така ваша загадка, що нема й розгадки (Номис, 1864, № 13055).

Значення в інших словниках

1. розгадка — розга́дка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розгадка — [розгадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, р. мн. -док  Орфоепічний словник української мови
3. розгадка — -и, ж. 1》 Пояснення яких-небудь таємних, загадкових явищ і т. ін. 2》 Відповідь на щось загадане (ребус, загадку і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгадка — РОЗГА́ДКА, и, ж. 1. Пояснення яких-небудь таємних, загадкових явищ і т. ін. “Венера-2” і “Венера-3” успішно завершили свій багатоденний політ до сусідньої, найближчої до Землі планети, наблизили розгадку її таємниць (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. розгадка — Ро́згадка, -дки, -дці; -гадки, -гадок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)