розгнузданий

розгну́зданий

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгнуздати.

|| у знач. прикм.

2》 у знач. прикм., перен. Який дійшов до крайніх меж свавілля, розпусти, втратив почуття міри в чомусь.

|| Який ніким, нічим не стримується.

|| Який виражає безмежну сваволю, крайню розпусту; сповнений сваволі, розпусти.

Значення в інших словниках

1. розгнузданий — розгну́зданий 1 дієприкметник від: розгнузда́ти розгну́зданий 2 прикметник нестриманий, свавільний  Орфографічний словник української мови
2. розгнузданий — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. розгнузданий — РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгнузда́ти; // у знач. прикм. Розгнуздані коні, інколи форкаючи, тихо хрумали обрік (М. Коцюбинський); * Образно. За вікном лютував сердитий вітер, стугоніла буря.  Словник української мови у 20 томах
4. розгнузданий — БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи — який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. розгнузданий — РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгнузда́ти; // У знач. прикм. Розгнуздані коні, інколи форкаючи, тихо хрумали обрік (Коцюб., І, 1955, 36); *Образно. За вікном лютував сердитий вітер, стугоніла буря.  Словник української мови в 11 томах