розголоситися

розголоси́тися

I див. розголошуватися.

II -ошуся, -осишся, док., розм.

Тужливо розплакатися, розревітися.

Значення в інших словниках

1. розголоситися — розголоси́тися 1 дієслово доконаного виду стати відомим розголоси́тися 2 дієслово доконаного виду розревітися розм.  Орфографічний словник української мови
2. розголоситися — див. плакати  Словник синонімів Вусика
3. розголоситися — РОЗГОЛОСИ́ТИСЯ¹ див. розголо́шуватися. РОЗГОЛОСИ́ТИСЯ², ошу́ся, о́сишся, док., розм. Тужливо розплакатися, розревітися. Ото баба розголосилась, хоч вуха затикай (Сл. Б. Грінченка); А вона [жінка] у плач, розголоситься, На своє [поле] жене, Бо й те проситься (С. Руданський).  Словник української мови у 20 томах
4. розголоситися — РОЗГОЛОСИ́ТИСЯ¹ див. розголо́шуватися. РОЗГОЛОСИ́ТИСЯ², ошу́ся, о́сишся, док., розм. Тужливо розплакатися, розревітися. Ото баба розголосилась, хоч вуха затикай (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. розголоситися — Розголоситися, -шуся, -сишся гл. Расплакаться громко, разревѣться. Ото баба розголосилась, хоч вуха затикай.  Словник української мови Грінченка