розгулювати
розгу́лювати
-юю, -юєш, недок., розгуляти, -яю, -яєш, док.
1》 тільки недок., неперех. Неквапливо походжати (перев. для відпочинку, розваги).
|| Спокійно ходити, літати, плавати, повзати (про тварин, птахів, комах).
|| Рухатися вільно, в будь-якому напрямку, не зустрічаючи на своєму шляху ніяких перешкод.
|| Розважати себе нестримними веселощами.
2》 перех., розм. Розважати кого-небудь прогулянкою, примушуючи забути щось прикре, неприємне.
|| Гуляючи, розважаючись, розвіювати, розганяти (тугу, сон і т. ін.).
Розгуляти дитину — не дати заснути дитині.
Великий тлумачний словник сучасної української мови