роздрочений

роздро́чений

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роздрочити.

2》 у знач. прикм. Який розсердився, розлютувався.

Значення в інших словниках

1. роздрочений — роздро́чений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. роздрочений — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. роздрочений — РОЗДРО́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до роздрочи́ти. Рушили. Оскаженілі паути вились роем і, роздрочені дьогтем, вже нападали й на людей. А коням лізли в очі, в ніздрі, у вуха, сідали на губи, миттю сідали на язик, коли десь губа відслонялась... (І.  Словник української мови у 20 томах
4. роздрочений — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. роздрочений — РОЗДРО́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздрочи́ти. 2. у знач. прикм. Який розсердився, розлютувався. Зелені сади кучеряві збігали з червоної кручі над річку, що в диких крутих берегах вилася і билась, неначе роздрочений змій (Дн. Чайка, Тв.  Словник української мови в 11 томах