розквітлий

розкві́тлий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до розквітнути.

2》 у знач. прикм. Який розкрив свої бутони, розпустився.

|| Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням.

3》 у знач. прикм., перен. Який досяг найвищого розквіту своїх фізичних і духовних сил, молодості, краси, таланту і т. ін. (про людину).

|| Пройнятий, сповнений радістю, щастям.

4》 у знач. прикм., перен. Який, успішно розвиваючись, досяг найвищого ступеня піднесення, процвітання.

Значення в інших словниках

1. розквітлий — розкві́тлий 1 дієприкметник від: розквітнути розкві́тлий 2 прикметник який досяг розквіту  Орфографічний словник української мови
2. розквітлий — РОЗКВІ́ТЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до розкві́тнути. За невисоким плотом навколо розляглися сади та городи з сіро-зеленою капустою, високою пшеничкою та милими серцю, але ще не розквітлими соняшниками і рожами (З. Тулуб); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. розквітлий — Розкві́тлий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розквітлий — РОЗКВІ́ТЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до розкві́тнути. За невисоким плотом навколо розляглися сади та городи з сіро-зеленою капустою, високою пшеничкою та милими серцю, але ще не розквітлими соняшниками і рожами (Тулуб, В степу.., 1964, 88); *Образно.  Словник української мови в 11 томах