розкидливий

розки́дливий

-а, -е, розм.

Позбавлений внутрішньої зібраності, нездатний зосередитися на чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. розкидливий — розки́дливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкидливий — РОЗКИ́ДЛИВИЙ, а, е, розм. Позбавлений внутрішньої зібраності, не здатний зосередитися на чому-небудь. Те розкидливе і нерозсудливе життя Тараса, що докоряє йому Сошенко, було ніщо більше, як потреба, і потреба натуральна молодого віку (О. Кониський).  Словник української мови у 20 томах
3. розкидливий — РОЗКИ́ДЛИВИЙ, а, е, розм. Позбавлений внутрішньої зібраності, не здатний зосередитися на чому-небудь.  Словник української мови в 11 томах