розколошматити

розколошма́тити

-ачу, -атиш, док., перех., розм.

Розгромити в бою, бійці, сутичці.

|| Розбити (перев. голову).

Значення в інших словниках

1. розколошматити — розколошма́тити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розколошматити — РОЗКОЛОШМА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., кого, що, розм. Розгромити в бою, бійці, сутичці. А фріци мовчать. Ніби там їх немає. – Чи то вони причаїлися, чи їх таки вже розколошматили... – дивується Грищенко і позирає на Власюкова (Є. Доломан); // що.  Словник української мови у 20 томах
3. розколошматити — РОЗКОЛОШМА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех., розм. Розгромити в бою, бійці, сутичці; // Розбити (перев. голову). Шпигун мовчав і тільки губи скривив у тонку посмішку.. Марко готовий був розколошматити йому голову (Трубл., Шхуна.., 1940, 285).  Словник української мови в 11 томах