Великий тлумачний словник сучасної мови

розкольницький

розко́льницький

-а, -е.

1》 Характерний для розкольника.

2》 перен. Який спричиняє розкол.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розкольницький — розко́льницький прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. розкольницький — РОЗКО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Характерний для розкольника, розкольників. Розкольницькі структури; Розкольницькі фракції. 2. перен. Який спричиняє розкол. Розкольницькі дії; Розкольницькі настрої.  Словник української мови у 20 томах
  3. розкольницький — РОЗКО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Характерний для розкольника. 2. перен. Який спричиняє розкол. Розкольницьке невиконання рішення партії сепаратистами-бундівцями приводить до краху всієї цієї «федерації найгіршого типу».. (Ленін, 23, 1972, 306); У листі Н.  Словник української мови в 11 томах