розкольницький

РОЗКО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Характерний для розкольника, розкольників.

Розкольницькі структури;

Розкольницькі фракції.

2. перен. Який спричиняє розкол.

Розкольницькі дії;

Розкольницькі настрої.

Значення в інших словниках

1. розкольницький — розко́льницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розкольницький — -а, -е. 1》 Характерний для розкольника. 2》 перен. Який спричиняє розкол.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкольницький — РОЗКО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Характерний для розкольника. 2. перен. Який спричиняє розкол. Розкольницьке невиконання рішення партії сепаратистами-бундівцями приводить до краху всієї цієї «федерації найгіршого типу».. (Ленін, 23, 1972, 306); У листі Н.  Словник української мови в 11 томах