1. Словник української мови у 20 томах

розкольницький

РОЗКО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Характерний для розкольника, розкольників.

Розкольницькі структури;

Розкольницькі фракції.

2. перен. Який спричиняє розкол.

Розкольницькі дії;

Розкольницькі настрої.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкольницький — розко́льницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розкольницький — -а, -е. 1》 Характерний для розкольника. 2》 перен. Який спричиняє розкол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкольницький — РОЗКО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Характерний для розкольника. 2. перен. Який спричиняє розкол. Розкольницьке невиконання рішення партії сепаратистами-бундівцями приводить до краху всієї цієї «федерації найгіршого типу».. (Ленін, 23, 1972, 306); У листі Н. Словник української мови в 11 томах