1. Словник української мови в 11 томах

розкольницький

РОЗКО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Характерний для розкольника.

2. перен. Який спричиняє розкол.

Розкольницьке невиконання рішення партії сепаратистами-бундівцями приводить до краху всієї цієї «федерації найгіршого типу».. (Ленін, 23, 1972, 306);

У листі Н. К. Крупської до Київського комітету РСДРП від 2 жовтня 1903 року міститься інформація про II з’їзд РСДРП і про розкольницькі дії меншовиків після з’їзду (Укр. іст. ж., 2, 1960, 130).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкольницький — розко́льницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розкольницький — -а, -е. 1》 Характерний для розкольника. 2》 перен. Який спричиняє розкол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкольницький — РОЗКО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Характерний для розкольника, розкольників. Розкольницькі структури; Розкольницькі фракції. 2. перен. Який спричиняє розкол. Розкольницькі дії; Розкольницькі настрої. Словник української мови у 20 томах