розлючувати

розлю́чувати

див. розлютовувати.

Значення в інших словниках

1. розлючувати — розлю́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розлючувати — РОЗЛЮ́ЧУВАТИ див. розлюто́вувати¹.  Словник української мови у 20 томах
3. розлючувати — ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше.  Словник синонімів української мови
4. розлючувати — РОЗЛЮ́ЧУВАТИ див. розлюто́вувати.  Словник української мови в 11 томах