Великий тлумачний словник сучасної мови

розлютовувати

розлюто́вувати

і розлючувати, -ую, -уєш, недок., розлютувати, -ую, -уєш і розлютити, -ючу, -ютиш, док.

1》 перех. Викликати в кого-небудь стан сильного роздратування, люті.

2》 перев. док., неперех., на кого – що. Дуже розсердитися, розгніватися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розлютовувати — розлюто́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розлютовувати — РОЗЛЮТО́ВУВАТИ¹, РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, РОЗЛЮТИ́ТИ, ючу́, ю́ти́ш, док. 1. кого. Виклика́ти в кого-небудь стан сильного роздратування, люті.  Словник української мови у 20 томах
  3. розлютовувати — ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше.  Словник синонімів української мови
  4. розлютовувати — РОЗЛЮТО́ВУВАТИ і РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш і РОЗЛЮТИ́ТИ, ючу́, ю́ти́ш, док. 1. перех. Виклика́ти в кого-небудь стан сильного роздратування, люті.  Словник української мови в 11 томах