розпирати
розпира́ти
-аю, -аєш, недок., розперти, -зіпру, -зіпреш, док., перех.
1》 Тиском, напором ізсередини викликати розширення, збільшення в об'ємі чого-небудь.
|| безос., розм. Робити здутим; роздувати.
|| безос., розм. Викликати опух; розпухати.
|| безос., розм. Починати дуже товстіти; ставати надмірно товстим, гладким.
2》 перен., розм. Руйнувати, порушувати цілісність чого-небудь.
3》 перен. Оволодівати ким-небудь, переповнювати, охоплювати когось (про почуття, стан, настрій, думки і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови