1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розпирати

розпира́ти

-аю, -аєш, недок., розперти, -зіпру, -зіпреш, док., перех.

1》 Тиском, напором ізсередини викликати розширення, збільшення в об'ємі чого-небудь.

|| безос., розм. Робити здутим; роздувати.

|| безос., розм. Викликати опух; розпухати.

|| безос., розм. Починати дуже товстіти; ставати надмірно товстим, гладким.

2》 перен., розм. Руйнувати, порушувати цілісність чого-небудь.

3》 перен. Оволодівати ким-небудь, переповнювати, охоплювати когось (про почуття, стан, настрій, думки і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпирати — розпира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпирати — РОЗПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПЕ́РТИ, зіпру́, зіпре́ш, док., кого, що. 1. що. Тиском, напором зсередини викликати розширення, збільшення в об'ємі чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  3. розпирати — розпира́ти гру́ди (ду́шу, се́рце) чиї (чию, чиє), кому і без додатка. Охоплювати, переповнювати кого-небудь (про певні почуття, переживання і т. ін.). Вона живе в мені тепер якоюсь мрією, за котрою розпирає туга груди (О. Фразеологічний словник української мови
  4. розпирати — ОХО́ПЛЮВАТИ кого, що (про думки, почуття, настрій, стан — повністю підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту), ОВОЛОДІВА́ТИ ким, ЗАВОЛОДІВА́ТИ ким, ОПАНО́ВУВАТИ кого, що, ким, чим, ОБХО́ПЛЮВАТИ кого, що, ОБІЙМА́ТИ кого, що, ОБНІМА́ТИ кого... Словник синонімів української мови
  5. розпирати — Розпира́ти, -пира́ю, -пира́єш; розпе́рти, -зіпру́, -зі́преш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розпирати — РОЗПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПЕ́РТИ, зіпру́, зіпре́ш, док., перех. 1. Тиском, напором зсередини викликати розширення, збільшення в об’ємі чого-небудь. — Раби не чують, сплять важким сном, що розпирає їм груди спішним, нерівним диханням (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах