розпирати

РОЗПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПЕ́РТИ, зіпру́, зіпре́ш, док., кого, що.

1. що. Тиском, напором зсередини викликати розширення, збільшення в об'ємі чого-небудь.

– Раби не чують, сплять важким сном, що розпирає їм груди спішним, нерівним диханням (Леся Українка);

Соковита трава розпирає їм [коровам] боки, і вони ремигають (В. Гжицький);

// безос., розм. Робити здутим; роздувати.

Їмо було собі, як тільки в вікна світ, Що іноді аж розіпре живіт (П. Гулак-Артемовський);

// безос., розм. Виклика́ти опух; розпухати.

– Заболіла в мене нога .. Розперло мені її в коліні (Ганна Барвінок);

// безос., кого, розм. Починати дуже товстіти; ставати надмірно товстим, гладким.

Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! (О. Стороженко).

2. що, перен., розм. Руйнувати, порушувати цілісність чого-небудь.

Здавалося, що величезна хвиля тих голосів розпирає стіни старої церковці (І. Франко);

Дерева нависали над оградою, як тучі, місцями аж розпираючи її зсередини своїм гіллям (О. Гончар);

Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою – батечки, розперли й загони (О. Стороженко);

В могилі я... знаю, вже бачу – в могилі... Устати б, розперти, розбити труну (О. Олесь).

3. кого, перен. Оволодівати ким-небудь, переповнювати, охоплювати когось (про почуття, стан, настрій, думки і т. ін.).

Максим вискочив у коридор, як опечений. Злість розпирала його, клекотіла в грудях (І. Цюпа);

Полікарповича розпирало обурення (І. Рябокляч);

// безос.

– Варто мені взнати про щось, що зветься таємницею, як мене зразу ж почина розпирати.., шукаю людину і шепчу їй таємницю на вухо по секрету, закликаючи нікому не говорити (О. Довженко).

◇ (1) Розпира́ти гру́ди (ду́шу, се́рце) чиї (чию, чиє), кому і без дод. – охоплювати, переповнювати кого-небудь (про певні почуття, переживання і т. ін.).

Вона живе в мені тепер якоюсь мрією, за котрою розпирає туга груди (О. Кобилянська);

Радість розпирала хлопцеві груди, пронизувала, здавалось, кожну клітину його молодого тіла (І. Кириленко);

Обурення і сміх разом розпирають дівочу душу, але вона .. насупилась, гримнула на парубка: “Безсовісний ти, Левку” (М. Стельмах);

Глуха неприязнь уже не лише до господині, а й до господаря розпирала серце (Ю. Збанацький).