розпускати

розпуска́ти

-аю, -аєш, недок., розпустити, -ущу, -устиш, док., перех.

1》 Відпускати (всіх чи багатьох), звільнивши від виконання якихось завдань, обов'язків.

|| Звільняти з роботи, служби.

|| Припиняти діяльність якої-небудь організації, установи, виборного органу і т. ін.; ліквідувати.

|| Давати можливість розійтися, розбігтися, роз'їхатися в різні боки.

2》 розм. Не перешкоджати текти. Розпускати сльози.

Розпускати слини (слинки) — а) починати плакати; б) розніжуватися від надмірного розчулення.

3》 Широко, в усі боки розкидати, простягати, займаючи великий простір.

4》 Послабляти, попускати, роблячи не туго затягнутим.

|| Давати можливість вільно спадати, не стягуючи, не скріплюючи (волосся і т. ін.).

|| Тягнучи нитку, розмотувати або розплітати що-небудь.

|| Розпорюючи шви, складки, робити просторішим (одяг).

Розпускати губу — говорити багато неприємного.

Розпускати косу — а) розплітати волосся; б) розм. Проводити першу шлюбну ніч.

5》 Розвертати, розкривати, розгортати що-небудь згорнуте, складене. Розпускати листя. Розпускати пазурі.

6》 перен. Послаблюючи вимогливість до кого-небудь, контроль за кимсь, дозволяти йому не стримуватися у виявленні своїх почуттів, настрою і т. ін. Розпускати себе. Розпускати язика.

7》 розм. Розсіювати, поширювати у навколишньому просторі.

8》 Розповідати, повідомляти всім або багатьом.

|| Поширювати (чутки, новини, брехні і т. ін.).

|| рідко. Розповсюджувати для ознайомлення (книги, твори, видання і т. ін.).

9》 розм. Перетворювати що-небудь на рідину; розплавляти, розтоплювати.

|| Розчиняти в рідині, розбавляти рідиною.

10》 перев. док., безос., розм. Зробити важким для їзди, ходьби.

11》 перев. док. Розтратити що-небудь марно.

Розпустити за вітром — марно витратити.

Значення в інших словниках

1. розпускати — розпуска́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розпускати — (учнів) відпускати, не тримати, звільняти; (партію) ліквідувати; (язика) давати волю чому; (гілля) розкидати, простягати; (пояс) попускати, послабляти; (тетиво) РОЗМОТУВАТИ, розплітати; (вітрила) НАПИНАТИ, розгортати; (пазурі) показувати...  Словник синонімів Караванського
3. розпускати — див. балувати  Словник синонімів Вусика
4. розпускати — (брунька) розвиватися, розвинутися, порозвиватися, (вітрила) напинати, напнути, нап'ясти, понапинати, (в'язанку) відшморгувати, відшморгати, повідшморгувати, (дитину) розбещувати, розбещити, порозбещувати, (згурт) розв'язувати, розв'язати...  Словник чужослів Павло Штепа
5. розпускати — РОЗПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., кого. 1. кого. Відпускати (всіх або багатьох), звільнивши від виконання якихось завдань, обов'язків. Дівчат Василь Семенович не розпускав чомусь.  Словник української мови у 20 томах
6. розпускати — випуска́ти (розпуска́ти) / ви́пустити (розпусти́ти) па́зурі (кі́гті), несхв. Виявляти ворожість, нетерпимість до кого-небудь або готовність дати відсіч комусь. Шляхтич випустив нарешті пазурі. Вівся з нами, мов колонізатор, мов плантатор (П.  Фразеологічний словник української мови
7. розпускати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. розпускати — РОЗПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех. 1. Відпускати (всіх або багатьох), звільнивши від виконання якихось завдань, обов’язків. Дівчат Василь Семенович не розпускав чомусь.  Словник української мови в 11 томах