розсипаний

розси́паний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розсипати.

|| розсипано, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Який розсипався, безладно розкотився, розкидався у різні боки (про предмети).

3》 у знач. прикм. Розміщений, розкиданий де-небудь безладно, у великій кількості.

|| Розкиданий, розсіяний по різних місцях.

|| Наявний, вміщений де-небудь (у творах, виданнях і т. ін.) у великій кількості.

4》 у знач. прикм. Який розбігся, розлетівся в різні боки (про всіх чи багатьох).

|| Розташований на відстані один від одного.

Значення в інших словниках

1. розсипаний — розси́паний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розсипаний — РОЗСИ́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розси́пати. Причеплені до дишла коні витягли довгі, худі шиї, щоби визбирати останні стебла розсипаного по землі сіна (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. розсипаний — Розси́паний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розсипаний — РОЗСИ́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розси́пати. Причеплені до дишла коні витягли довгі, худі шиї, щоби визбирати останні стебла розсипаного по землі сіна (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах