Великий тлумачний словник сучасної мови

розцвілий

розцві́лий

-а, -е, діал.

Дієприкм. акт. мин. ч. до розцвісти.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розцвілий — розцві́лий дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
  2. розцвілий — Розквітлий  Словник чужослів Павло Штепа
  3. розцвілий — РОЗЦВІ́ЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. до розцвісти́. Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії (І. Франко); Вона – як розцвіла весною квітка (Н. Кобринська); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
  4. розцвілий — РОЗЦВІ́ЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до розцвісти́. Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії (Фр., VI, 1951, 189); Вона — як розцвіла весною квітка (Кобр., Вибр., 1954, 208); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах